За допомогою фейків у соцмережах вороги збирають чутливу інформацію, просувають маніпуляції та деструктивні наративи
Зранку відкрила стрічку Facebook, й мені одразу випало повідомлення — чорними буквами на жовтому фоні для привернення уваги — про те, що в торакальному відділенні Одеської клінічної лікарні після поранення лежить 54-річний Микола Данилюк з села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області. І внизу — прохання до читачів поширити пост (виділено великим шрифтом): “Хай рідні знають що він живий”.
Про загублену кому перед “що” промовчимо. Неточну назву медзакладу також пробачимо — офіційної назви “Одеська клінічна лікарня” не існує. В Одесі не одна лікарня має статус клінічної: обласна, кілька міських, на залізничному транспорті. Тобто, куди телефонувати родичам, невідомо.
Самого автора мені встановити не вдалося. Відомо лише, що вперше оголошення про розшук Миколи Данилюка з’явилося на сторінці “Молитва” ще 28 грудня 2022-го, але наразі публікації до березня 2023-го на ній не відображаються. До відома, сторінка була створена у березні 2022 року, тобто “під війну”, й рясніє патріотичними постами, оголошеннями про розшук зниклих безвісти, а також вигаданими історіями, мета яких — видавити у читачів сльозу чи інші емоції, аби вони лишень поставили вподобайку, прокоментували допис і зробили поширення. Як відомо, чим більше всього такого, тим більший в автора контенту охват аудиторії. Наразі сторінка має 224 тисячі читачів. Не впевнена, що всі вони перевіряли її прозорість, а якби перевірили, то побачили б, що вона адмініструється з Вірменії. Хоча це може бути елементарним прикриттям і за “Молитвою” стоять росіяни.
Портал НотаЄнота, який займається спростуванням фейків та побрехеньок, що шерять в інфопросторі, зазначає, що “сторінка “Молитва” керує щонайменше шістьма групами із назвами: “Пошук зниклих 💙💛”, “Україна сьогодні”, “Доброго вечора, ми з України!”, “Пошук людей під час війни”, “Сильная Украина”, “Пошук людей/Поиск людей”. Усі ці групи мають низку інших модераторів з Вірменії, Індії, Індонезії, Вʼєтнаму тощо. В деяких групах, створених сторінкою “Молитва”, через адміністраторів просуваються й інші сторінки. Наприклад, “Україна — Перемога”.
Таким чином збирають інформацію про наших захисників, їхніх рідних, а також про те, де і за яких умов військовий востаннє виходив на звʼязок. До слова, відомості про українських військових “Молитва” бере з відкритих джерел, тобто зі сторінок родичів/знайомих воїнів.
Що роблять вороги з тією інформацією? Напевне, що використовують у власних інтересах. А обмануті українці отак просто, на одних емоціях, видають людей, які стали на захист Батьківщини.
Микола Данилюк, родичів якого розшукує Facebook, давно повернувся до сім’ї
Так от, скориставшись вказаною адресою пораненого, “Телеграф” зв’язався зі старостою села Нова Гребля на Вінниччині Наталією Головач.
— Так, Микола Данилюк — наш мешканець, багатодітний батько, — підтвердила вона. — Чоловік дійсно воював, зазнав поранення, лікувався в Одесі. Після того знову відправився на фронт, знову був поранений і визнаний ВЛК непридатним до військової служби. Наразі він з родиною проживає в селі.
За словами пані Наталії, повідомлення, що Микола Данилюк нібито перебуває на лікуванні в Одесі, віруситься у Facebook з періодичністю раз у пів року. Каже, актив села спростовує цю інформацію, звертаючи увагу користувачів соцмереж на дату її створення й на таку, що втратила актуальність, але її наче хтось спеціально просуває через певний проміжок часу.
Допис, який мені трапився на очі, я побачила у стрічці новин своєї однокласниці. Це був репост повідомлення від чоловіка, який представляється у соцмережах уболівальником київського “Динамо” з дипломом Львівської політехніки. Чесно кажучи, жахнулася, побачивши, що давно неактуальну інформацію перепостило понад 11,5 тисячі жалісливих, але неуважних громадян. А у кожного з них знайдеться по кілька підписників, котрі не замислюються над тим, що поширюють.
Таким чином, до вечора ще кілька моїх фейсбучних друзів “підкинули” мені “новину” на жовтій плашці про розшук родичів Миколи Данилюка.
Добре, пан Микола повернувся з війни. Але ж ми не знаємо, скільки може бути подібних історії з іншим фіналом. А то й вигаданих. Це, як мінімум, відволікає увагу тих, хто приходить у соцмережі, аби сказати чи дізнатися про щось важливе, поспілкуватися на різноманітні пекучі теми.
Загалом у тому, щоб розшукувати рідню пораненого бійця, якщо відомі його дані, включно з адресою проживання, логіки немає. Лікарі навряд чи будуть використовувати для цього соцмережі. Та ще й два роки поспіль. Хіба не маячня? Але наші необачні люди вперто перепощують подібні “бородаті” новини, бо хочуть “допомогти” захисникові, вважаючи, що цим роблять йому добро.
Людям ліньки навіть почитати коментарі, які розкривають правду. Таке враження, що багатьох уразив якийсь вірус, який знищив критичне мислення. Багатьом важливо швиденько наставити лайків і поширити неперевірені дані в соцмережах. Саме на це й розраховані подібні вкиди. Хто там звертатиме увагу на дату “випуску” новини?
Лікар-герой Шмонько з обличчям порноактора
До речі, відкривши профіль чоловіка, який поширив пост про колишнього воїна ЗСУ Миколу Данилюка, я виявила на його сторінці ще одну типову приманку, яка віднедавна заполонила Інтернет. А саме, згенероване штучним інтелектом (ШІ) відео військового з напівпорожньою тарілкою в руках і підписом: “Сьогодні в мене День Народження, а ні торта, а ні квітів, і нікому привітати… одні буряки та картопля. У цей час наступного року я буду зі своєю родиною”.
Картинки щасливих подружніх пар, близнюків-іменинників, військових, яких ніхто не привітав з особистим святом, — усе це “ягідки” з одного поля, за допомогою яких російські пропагандисти збирають дані для проведення ІПСО та дезінформаційних кампаній.
Останнім часом ворожі фейкороби активно просувають “героїв України, про яких не скажуть у новинах”.
Не так давно соцмережами гуляла історія, що з’явилася на акаунті “Герої нашого часу” про відважного молодого лікаря-гінеколога Олександра Шмонька з села Лобкова Балка Полтавської області, котрий під час пожежі в місцевій лікарні ціною власного життя врятував ні мало ні багато — 23 вагітні жінки.
Гарна історія, але ж суціль брехлива. Бо в тому селі колишнього Хорольського, а тепер Лубенського району, згідно з переписом 2001 року, проживало всього… 59 осіб. Пологового ж відділення в ньому зроду не було.
Та особливої “пікантності” вигаданій історії надає фотографія американського порноактора Джонні Сінса, якого фейкороби видали за Олександра Шмонька.
Я знову перевірила, чи є людина з таким іменем і прізвищем на Полтавщині, й сервіс перевірки не виявив жодної особи. До слова, лише 74 людини в Україні є носіями прізвища Шмонько.
Та якщо ви думаєте, що на цьому фантазія пропагандистів вичерпалась, то ви помиляєтесь. Вони ще й придумали, нібито всі врятовані породіллі назвали народжених дітей на честь свого рятівника — Олександрами.
“Лайк та низький уклін Герою”, — просять автори фентезі. А з цим у підписників, звісно ж, затримки немає.
Між тим, за даними Центру стратегічних комунікацій, акаунт “Герої нашого часу”, який розповідає про українців, які начебто здійснили героїчні вчинки, має 39 тисяч фоловерів, а його контент набирає подекуди по 100—400 тисяч переглядів. Хоча історії без жодної конкретики й логіки, часто без географічної привʼязки, а люди — з вигаданими прізвищами, а то й узагалі без них.
“Подібні дописи викликають сильні емоції та стимулюють людей до реакції, завдяки чому отримують величезні охоплення й допомагають просувати сторінки або акаунти.
Часто подібні тексти, фото та відео поширюються ботами, мета яких — створити майданчики для подальшого просування маніпуляцій. Це може бути небезпечно, адже через зібрану аудиторію просуваються деструктивні наративи, вигідні Росії. До того ж подібні сторінки можуть містити шкідливі посилання, які ведуть до шахрайських сайтів”, — наголошують у Центрі стратегічних комунікацій.
