З 3 на 4 серпня 38-річний Артем Грищук встановив перший 24х-годинний рекорд Київського велотреку. За добу він проїхав 638 км 595 м (2235 кіл).
Сам добовий рекорд на велотреку не є надзвичайним: у 2017 році в Італії наша співвітчизниця Олена Новікова встановила новий світовий рекорд з дистанції на велотреку за 24 години – 781,64 км. Однак для Київського велотреку цей рекорд був першим. І цікаво, що здійснив його велосипедист-любитель, або, як він сам себе називає, фізкультурник, Артем Грищук.
Артем народився і живе в Кривому Розі. Займається підприємництвом – продажем товарів промислового призначення підприємствам з обробки металу. А у вільний час тренується та бере участь у марафонах.
Після заїзду ми поспілкувалися з Артемом про те, як він готувався до рекорду та що було найважчим.
– Як давно ви займаєтеся велосипедним спортом?
– Велосипед мав з дитинства. Але серйозний інтерес з’явився з 2000 року, після закінчення школи. Кілька років тому брав участь у гонках на місцевому рівні, періодично беру участь у марафонах. Наприклад, у тих, які проходять під егідою Audax Club Parisien, тобто які потрапляють у рух рандоннерского руху (рандоннер (фр. randonneur від randonnée –«тривала подорож») – велосипедист, який бере участь у спеціалізованих перегонах, відомих як бревети. Це велозаїзди на довгу дистанцію за правилами французького клубу AUDAX Club Parisien. Стандартними дистанціями є 200, 300, 400, 600, 1000 і 1200 км – прим. ред.). Звісно, я не професійний спортсмен, скоріше фізкультурник.
– Чому вирішили встановити 24-годинний рекорд на велотреку?
– Стало цікаво спробувати зробити це саме на треку. До цього велотрек бачив тільки на картинках і по телевізору. Ідея виникла давно, але «руки дійшли» тільки цієї зими.
– Як готувалися до цього?
– Просто їздив свої веломаршрути. У будні дні на короткі дистанції, 50 – 70 км, або 2 – 3 години; у вихідні – в залежності від місцевості – від 150 – 200 до 800 км. За тиждень до старту трохи змінив план відновлювально-прикаточних тренувань.
– У чому особливість заїзду на велотреку?
– У віражах. Якщо в загальному, то велотрек більш вимогливий щодо концентрації уваги, психологічної стабільності, витримки.
– Які у вас екіпірування, велосипед?
– Звичайний спортивний велоодяг хорошої якості, який використовують як професійні спортсмени, так і любителі. Зараз вже є чимало магазинів, де можна його придбати. Велосипед – шосейний, «побачив» багато, але все ще топ-рівня, на базі карбонової рами бренду Felt.
– Чим харчувалися під час заїзду? Який найтриваліший відрізок часу проїхали без зупинок?
– 4,5 години. Технічні зупинки були. На перекусах споживав мінералізовану воду, спортивне харчування, фрукти (виноград, персик, слива) та інше (сир, печиво, батончики), щоб хоч якось урізноманітнити раціон.
– Що було найскладнішим на дистанції?
– Очікування, коли ж нарешті на годиннику з’явиться 23:00, тобто залишиться останню годину. І, звичайно, погода вночі відчутно прохолодніша, і на другій половині заїзду був сильний вітер.
– Вже маєте нові велоідеї?
– У цьому році – ні. Всі плани, як правило, створюються взимку.
Денис Сімковській, глава KyivBicycleClub:
– Артема знаю давно, і коли він поділився ідеєю наддовгого заїзду на велотреку, вирішив допомогти. Поспілкувалися з велотреком, вирішили що оптимальним буде 24-годинний заїзд. Хлопці на треку продумали фіксацію рекорду і обладнання. Нам допомогли із наметом, їжею, туалетом. Ну і ми всю ніч чергували – волонтери, просто друзі та знайомі, приходили з кавою, домашніми кексами, приїжджали допомогти, підтримати і поспілкуватися.
Найважче було після світанку коли піднявся сильний вітер. Артем просто зупинявся, оскільки був ризик падіння з віражу через зустрічний вітер. Вітаю Артема. Такі відстані по шосе цілком досяжні для досвідченого любителя, але для добового заїзду на треку потрібні неабиякі морально вольові якості.
